Чому ви не можете встановити гіпсокартон вертикально?

Це найбільш фундаментальна і критична причина. Рамка легкої сталевої або дерев’яної шпильки стіни складається з верхньої доріжки, нижньої доріжки та вертикальних шпильок, розташованих через регулярні проміжки часу (зазвичай 400 мм або 600 мм).

Стандартна горизонтальна установка: Коли гіпсова плата встановлюється горизонтально, стики з його короткої сторони (шириною 1,2 м) падають рівно на центральній лінії вертикальних шпильок. Довга сторона дошки охоплює кілька вертикальних шпильок. Це дозволяє всім чотирма реберами кожної гіпсової дошки надійно закріпити до шпильок із самостійними гвинтами -, створюючи згуртовану і високостійку стінову основу. Усі суглоби підтримуються твердими шпильками, що забезпечує надійну основу для подальшої обробки суглобів.

Неправильна вертикальна установка: При встановленні вертикально довга сторона дошки (2,4 м) проходить паралельно вертикальними шпильками. Це заважає обом довгим краям дошки повністю закріпитися на шпильках, змушуючи їх покладатися на невелику кількість гвинтів посередині дошки, щоб підключитися до кількох шпильок. Що ще важливіше, вертикальні суглоби між панелями (суглоби, утворені по довгих краях) порожні, непідтримувані будь -якими шпильками. Ці суглоби тримаються разом лише суглобною сполукою та стрічкою, роблячи їх надзвичайно слабкими. Вони майже впевнені, що тріщаються під зовнішнім ударом, незначною вібрацією стінок або коливанням температури та вологості. Такі тріщини можуть бути довгими, помітними та важкими для ремонту.

Кінцева якість стіни гіпсу в основному залежить від успіху обробки суглобів. Вертикальна установка значно збільшує труднощі та швидкість відмови цього процесу.

"Плаваючі" суглоби: Як згадувалося вище, вертикальні суглоби не мають підтримки шпильки, як мост без пірсів. Навіть якщо вони наповнені суглобною сполукою і посилюються паперовою стрічкою, ці стики залишаються надзвичайно крихкими. Будь -яка незначна деформація або поселення стінки концентрує стрес на цій найслабшій точці, внаслідок чого з’являються тріщини.

Надмірні суглоби: якщо A 2.8 - метр - висока стіна встановлена ​​горизонтально за допомогою 2,4 - метра - довгих дощок, потрібно лише один суглоб уздовж висоти (об'єднання 2,4 м та 0,4 м). Однак, якщо встановлено вертикально, кожна 1,2 - дошка з метром створює вертикальний суглоб, що працює зверху вниз. Таким чином, 4-метрова стіна матиме три вертикальні стики, схильні до тріщин, кожна до 2,8 м завдовжки, значно збільшуючи ймовірність розтріскування.

Адаптинг до властивостей на борту: Довгі краї гіпсових дощок є фабричними - конічними або посилені, що забезпечує більшу міцність і робить їх більш придатними для подолання прогалин між шпильками. Горизонтальна установка повністю використовує цю силу. Вертикальна установка, з іншого боку, покладається на коротші, неперероблені краї, що проходять між шпильками, роблячи їх більш сприйнятливими до деформації або поломки.

Матеріальні відходи: Стандартна висота підлоги становить близько 2,7-2,8. Загальні довжини гіпсової дошки також становлять 2,4 м або 3 м. Горизонтальна установка з 2,4-метровими дошками вимагає лише одного суглоба вгорі або внизу, що максимізує використання матеріалів і мінімізує відходи. Вертикальна установка вимагає більше різання, що призводить до додаткового брухту та непотрібних відходів.

Горизонтальна установка дозволяє працівникам швидко встановлювати великі, - панелі довжини швидко, підвищуючи ефективність. Вертикальна установка вимагає обробки більшої кількості панелей та створення довших суглобів, що збільшує як гвинт - фіксацію та суглоби - закінчуючі роботи, роблячи процес більш часом - споживання та праці - інтенсивним.