Воно не буде «гнити» так, як це робить деревина.
По-перше, дозвольте мені дати чітку й остаточну відповідь: високоякісна, правильно встановлена фіброцементна плита- не зазнає біологічного руйнування та гниття, як деревина.
Коли ми говоримо про гниття деревини, ми уявляємо собі, що матеріал розкладається, розм’якшується і, зрештою, розпадається під дією цвілі, грибків, вологи та комах. Це типовий органічний біологічний процес. Однак сама «природа» фіброцементної плити робить її несприйнятливою до такого результату.
Неорганічний склад:
Основними компонентами фіброцементної плити є цемент, кварцовий пісок (або інші кремнеземні матеріали) і целюлозні волокна. Цемент і кварцовий пісок складають більшу частину плити, і обидва є неорганічними мінеральними матеріалами. Цвіль, грибки та комахи не можуть знайти джерело їжі в цих неорганічних мінералах. Без «їжі» організми,-спричиняючі гниття, просто не можуть атакувати матеріал. Це суттєва відмінність фіброцементної плити від деревини, целюлоза та лігнін якої є ідеальним джерелом поживних речовин для мікроорганізмів.
Щільна структура:
Фіброцементні плити, виготовлені з волокна, мають високу якість, створені за допомогою високого тиску для формування дуже щільної внутрішньої структури. Щільність призводить до дуже низької пористості, що означає, що волога не може проникнути всередину. Коли поверхня намокає, переважна більшість води залишається на зовнішній стороні й не вбирається в серцевину конструкції. Більшість мікроорганізмів потребують постійного вологого середовища для виживання та росту. «Суха» внутрішня частина фіброцементної плити принципово запобігає будь-якій формі тривалої -активності мікробів.
Отже, які «проблеми» ми іноді бачимо?
Поверхнева цвіль і зростання водоростей (найпоширеніша помилка)
Саме цю ситуацію найчастіше приймають за «гниль». У-довготривалому вологому, затіненому або погано вентильованому середовищі (наприклад, на північних-стінах, на ділянках поблизу густої рослинності або на ділянках із поганим дренажем) на поверхні фіброцементних плит можуть з’явитися цвіль, мох або водорості.
Правда:
Ці організми не «їдять» дошку; вони просто використовують пил, органічні частинки та поверхневу вологу як поживні речовини. Вони прилипають до поверхні так само, як і до плитки, скла або металу. Це не свідчить про внутрішній розпад. Це дуже легко впоратися-звичайне промивання за допомогою-розпилювача води під низьким тиском і м’який миючий засіб відновить зовнішній вигляд дошки.
Пошкодження від замерзання-відлиги (у холодних регіонах)
Якщо дошка пошкоджена до встановлення або якщо вода просочується всередину дошки через тріщини чи погано загерметизовані шви, повторне заморожування та відтавання може створити значний тиск розширення. Це може спричинити лущення поверхні, утворення пухирів або розшарування.
Правда:
Це фізичне структурне пошкодження, а не біологічний розпад. Основною причиною є утримання вологи в поєднанні з проблемами монтажу (наприклад, погана герметизація швів або відсутність компенсаційних швів), а не будь-яка властива слабкість матеріалу.
Зниження продуктивності під час тривалої екстремальної вологості
У той час як фіброцементні плити мають значну-водостійкість, будівельні вироби, що десятиліттями піддавалися екстремальній вологості (незалежно від тривалого-стану повного занурення у воду), можуть поступово досягати нижчих рівнів певних фізичних властивостей, таких як міцність або жорсткість.
Правда:
Це повільна фізико-хімічна зміна, яка повністю відрізняється від того, як деревина стає м’якою та гнилою протягом кількох років. У типовому будівництві (зовнішні стіни, внутрішні стіни, покрівля тощо) такі умови майже неможливі